В Україні з давніх давен пісковик широко використовувався при спорудженні монументів, замків, храмів, палаців і садиб.

В Україні-Русі П. використовувався для будівельних та ремісничих потреб. Зокрема відомі місця розробки канівських пісковиків Х-ХІІІ ст.

Найбільше відомішим був пісковик з-під Теребовлі Тернопільської області. За даними минулого століття плити теребовлянського пісковику були експортовані на схід і доходили аж до Китаю. У другій половині XIX ст. плитками теребовлянського пісковику викладають бруківку львівських вулиць.

В сучасній Україні основними районами поширення П. є Донбас, Наддністрянщина, Поділля, Карпати. П. широко використовують як місцевий будівельний камінь, а деякі з них є абразивним матеріалом (глухівські, трахтемирівські та ін.), сировиною для металургійної та інших галузей промисловості. П. використовують для виготовлення динасу (вогнетривкої цегли, в складі якої бл. 90% кремнезему), як бутове каміння і щебінь.

На початку ХХІ ст. розробка пісковику найбільше проводиться у Івано-Франківській, Тернопільській, Львівській областях.

Приклади застосування: облицювання фасадів і цоколів будівель, огорож, мощення доріжок і майданчиків, бутового каменя, щебеню різного призначення (для дорожнього будівництва і як заповнювач в бетоні), ландшафтного дизайну. У інтер'єрі використовується, в основному у вигляді плитки для облицювання сходів, камінів, а також підлоги і стін.